ПЕРЕТЕ́РТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
перетерти. Ляля вивела Королькову аж за місто, на
Коломацький шлях. Він уже злегка курився, висохлий на
сонці і перетертий тисячами босих ніг нужденного
перехожого люду (Олесь Гончар, II, 1954, 130); Вона вмочила
пампушку в колотуху, і сир, перетертий із молоком,
горбкувато забілів на пухкому хлібі (Євген Гуцало, Скупана..,
1965, 96);
// перетерто, безос. присудк. сл. Вікна, двері,
підлоги, ганочки, східці помито, перетерто, а де
потрібно, то й підфарбовано (Василь Козаченко, Сальвія, 1959,
31).
2. у знач. прикм. Зіпсований тертям. О вісімнадцятій ноль-ноль Храмцов прийняв вахту. А через двадцять хвилин перетертий трос розірвався (Семен Журахович, Опов., 1956, 119); — Бережись! — весело вигукнув Іван Юхимович, підіймаючи на вилах кілька перетертих, почорнілих снопів соломи (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 504).