в означеннях
Тлумачення, значення слова «перетлівати»:

ПЕРЕТЛІВА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕТЛІ́ТИ, і́є, док.

1. Псуватися від гниття, дії вологи і т. ін. Селянин майже не відчуває духу поту, бо щоденно купається чи мліє в ньому. Хліборобська одежа перетліває не стільки від часу, скільки від гарячої роси тіла (Михайло Стельмах, I, 1962, 634); Покінчивши з загорожами, молодий господар взявся до роботи: перекрив із дідом Інокентісм хлів (стара крівля зовсім перетліла) (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 263);
//  Піддаватися процесу гниття. Коли я помру і кістки перетліють У темній забутій могилі, — Кохання не зникне (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 290); В тріщинах набивалося листя, щоб перетліти і віддати себе землі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 434);
//  перен. Повільно конати, гинути. — Де ж пак! Скільки ми таборів врятували! Скільки б там душ перетліло! (Олесь Гончар, III, 1959, 192).

2. Згоряти без полум'я. — Вже горів [танкіст], кажуть, зовсім, комбінезон на ньому перетлів — ледве жінки водою загасили (Олесь Гончар, IV, 1960, 42); В залізній пічці вже перетліли на попіл головешки (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 223);  * У порівняннях. Мишка поховали.. Старий Прохор не плакав, він тільки зчорнів на вугіль, наче всередині йому все перетліло (Іван Микитенко, II, 1957, 103);
//  перен. Мучитися від тяжких думок, сумнівів, страху і т. ін. Отак, перекипаючи і перетліваючи у тяжких роздумах-сумнівах, незчувся, як голоси закоханих стихли (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 144); Від своїх тривог і чекань вона так уже перетліла та перемліла, що не бачила перед собою й світу (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 348).
Все (життя) перетліло — все пройшло, минуло. Відколи вже все те перегоріло, перетліло, а й досі, як інше згадаєм, то за плечима й морозом, і вогнем всипне (Марко Вовчок, VI, 1956, 304); Микола довго стояв і думав, а потім тихо промовив, махнувши рукою: — Все померло, й сліду не зосталось. Марно перегоріло й перетліло моє життя і тепер зостався тільки попіл, доки його не поглине свята земля (Нечуй-Левицький, II, 1956, 257); Душа перетліла; Душею (серцем) перетліти — знемогти від тривоги або страху. — Ой сину мій, сину, — думала мати. — Як же в мене за тебе душа перетліла, та й зараз спокою немає (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 111); Невже через її недбальство загинув Любчик? Не віриться. Скільки перетлів душею Юрій за ці години сидіння в парку (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 239); Перетліло на вугіль — все пройшло, загинуло. [Ольга:] Всю вулицю загородили, як після пожежі. [Кряж:] Була пожежа, дочко. Отут (б'є себе в груди) все на вугіль перетліло… (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 298.

Коментарі (0)