в означеннях
Тлумачення, значення слова «перетинати»:

ПЕРЕТИНАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕТЯТИ і ПЕРЕТНУТИ, тну, тнеш, док., перех.

1. Розсікаючи, розділяти на частини. Треба було так його [ножик] насталити, щоб.. волосочок перетинав (Марко Вовчок, VI, 1956, 318); Біжу до шибениці я — петлю ножем перетинаю (Павло Тичина, II, 1957, 106); З уланом рубався [батько], та невдало, — шабля ворога перетнула ключицю — тільки хряснуло (Валентин Речмедін, В сен. грози, 1961, 78);
//  безос. Тут ми мусили перепочити, фурман зв'язував отоси, що їх, мов ножем, перетяло, і лагодив тріснутий хомут голобельної (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 64);
//  перен. Позбавляти, припиняти життя; вбивати. І от тепер смерть постає перед нею, перетинає її життя, так раптово і безглуздо! (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 135); [Кассандра:] О, краще б я тепер мечем жертовним життя її перетяла, от зараз, поки вона ще горя не зазнала! (Леся Українка, II, 1951, 258); Та куля перетнула Гаряче серце (Андрій Малишко, З книги життя, 1958, 36).

2. Рухатися, переміщатися упоперек чого-небудь, у поперечному напрямку. По долині, як духи, проходять людські темні силуети. Вони швидко перетинають її і зникають всередині придорожньої юрти (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 200); Вони перетяли круту вузьку вулицю .. і спустились каменистою стежкою до моря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Тимкові можна було перетнути річку нижче крученої ковбані і випливти на свій город (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 121);
//  Розділяючи, пролягати через що-небудь у поперечному напрямку. Фронт перетнув житній лан навпіл (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 306); Десь з другого боку селища перейшли [партизани] кладкою ручай, що вискочив з переліска.. і перетнув те селище навпіл (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 179);
//  Розташовуватися упоперек чого-небудь. Церква з домом священика перетинає вулицю якраз пополовині (Нечуй-Левицький, II, 1956, 401);
//  Залишати сліди на обличчі або тілі (про зморшку, рубець, шрам). Тонкий шрам від ворожої шаблі, що перетинав праву щоку Турбая, робив його обличчя грізним, нещадним (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 117); Куточки губ йому стали гострі, а лоб перетяла різка зморшка (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 187);
//  Падати у поперечному напрямку (про промінь, тіні і т. ін.). Сарай перетинає сонячний промінь (Олександр Довженко, I, 1958, 59); Тіні від дерев у садах перетинали вулиці (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 218); Промінь увійшов крізь вікно, перетяв підлогу і ліг на стіл (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 106);
//  перен. Лунати, заглушаючи щось (про звуки). На море насунув туман. Свист вітру й морського гулу часом перетинала сирена (Юрій Яновський, II, 1958, 50); Зненацька перетяв німу тишу гомін дзвінків, що задзеленькотіли на подвір'ї (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 19).

3. Рухатися через який-небудь простір від початку до кінця або через великий простір. М'яч блискавично перелітає з кінця в кінець майданчика, перетинає його в несподіваних напрямах (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 402); Поїзд Алма-Ата — Москва перетинає безконечні простори (Андрій Малишко, Життя.., 1960, 92); Аж ось, здається, наче хто приснув! З-за [гори] скакнула невеличка іскорка серед рожевого сяйва й довгою промінястою стрілою перетяла увесь степ (Панас Мирний, IV, 1955, 308); Минуло, по суті, зовсім небагато часу, і людина здобула крила, піднялася в повітря, перетнула океани (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 98).

4. Рухаючись упоперек чогось, перегороджувати шлях кому-, чому-небудь. В степах донецьких б'ються шахтарі, перетинають ворогу дороги (Володимир Сосюра, II, 1958, 201); Яничари намагалися перетяти їм дорогу, але божевільні від жаху рекрути з нелюдською силою напали на них (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 451); Перед самим гуртожитком їм перетяв дорогу карнавальний похід (Яків Баш, Вибр., 1948, 49); Солдатам перетнули путь гайдамаки Центральної ради (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 8);
//  Перегороджувати шлях, дорогу кому-, чому-небудь. Перетинали [гімназисти] вулиці вірьовками, знімали й перевішували вивіски на крамницях, майстернях і перукарнях (Петро Колесник, Терен.., 1959, 34); Чорніла велетенська, звалена буреломом, сосна. Здавалось, що хтось навмисне перетнув нам шлях (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 25);
//  Перегороджувати річку, канал і т. ін. спеціальними спорудами. — Треба перетинати річку греблею (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 85); Перетяв Дніпро-Славуту біля Запоріжжя знаменитий Дніпрельстан (Остап Вишня, I, 1956, 292);
//  Бути перешкодою, заважати кому-небудь. Великі каміння перетинали йому дорогу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 351); Перед самою греблею їм перетяв дорогу височенний замет (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 71).
Перетяти (перетнути) дорогу (стежку і т. ін.) кому, чому — те саме, що Заступати (заступити) дорогу (див. дорога). Він став на шляху тобі й таким, як ти, перетяв вам стежку, як той гнилий, викорчуваний, поїдений шашелем стовбур (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 87); Пора щось робити з хлопцем. Потрібно перетяти йому згубну стежку до невилазного провалля (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 18); В своїй одностайній рішучій боротьбі за мир людство, очолюване великим нашим радянським народом, зриває хижі наміри імперіалістичної кліки, воно перетне дорогу війні (Павло Тичина, III, 1957, 391).

5. перев. у сполуч. із сл. подих, дихання, горло. Перехоплюючи, затримуючи дихання, викликати почуття болісного стиснення у горлі. Мороз гостро перетнув подих, холод защемів на обличчі (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 190);
//  безос. Поки вони були внизу, я трохи відсапнувся, бо спочатку від удару мені раптом перетяло дихання (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 12); Любов Степанівна мовчала, їй перетяло горло (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 296.

Коментарі (0)