в означеннях
Тлумачення, значення слова «переучувати»:

ПЕРЕУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ПЕРЕВЧА́ТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕУЧИ́ТИ, учу, учиш і ПЕРЕВЧИ́ТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Учити кого-небудь заново, по-іншому. А потім, помовчавши, додав [батько]: — щось багато ми його учили, коли б ще не прийшлося переучувати! (Панас Мирний, IV, 1955, 39); — Викопав Каргата десь Наринський, а переучувати його доведеться мені. — Валентин Модестович зітхнув (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 14); — Я з мужика вийшов.. Для нього душу свою готовий вивернути, і ти мене не перевчай (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 105); Що мати навчить, то й батько не перевчить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 126); [Єфросина:] Ой господи, яка кумпанія!.. [Горпина:] Вже яка є кумпанія, така й буде. Ви вже нас не перевчите (Нечуй-Левицький, II, 1956, 480).

2. Учити що-небудь ще раз, повторно.

3. Учити кого-, що-небудь більше, ніж слід.

4. Учити всіх або багатьох. — Та що вже будемо робить — Самому всіх не перевчить! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 35); [Данило та Ярило (перестали битись):] Ой господи! Скільки ж то вона [вчителька] дітей перевчила: може, сотні зо дві!.. (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 470).

5. розм. Вивчати все або багато чого-небудь. — Так не можна: одній душі перевчити всю науку. Треба всім потрошки — бо то хліб, — повчала [бабка] (Яків Качура, II, 1958, 32).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 305.

Коментарі (0)