ПЕРЕВОЛІКА́ТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕВОЛОКТИ́,
очу, очеш; мин. ч. переволік, локла, ло; док., перех.
Волочачи, переміщати кого-, що-небудь з одного місця
на інше. — Нічого Явдосі робити, поволокла його
[сотника] самотужки у хату і як переволокла на друге
місце, він і застогнав..! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 202);
* Образно. Він повз. Падав на живіт, простягав уперед
руки, спирався на лікті й переволікав уперед своє важке,
неслухняне, мов чуже тіло (Павло Загребельний, Європа 45, 1959,
15).
Переволікати (переволокти) ноги через що — важко
переступати або перелазити через що-небудь. Через
стінку переволік свої довгі ноги Петренко, потім
зв'язківець з своїм апаратом (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 343).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 146.