ПЕРЕВО́ЗИТИ, ожу, озиш, недок., ПЕРЕВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. перевіз, везла, ло; док., перех. і без додатка.
1. Везучи, переправляти через що-небудь, на другий бік чогось. З тихим плеском, таємничо Плине човник.. Перевозять нас дівчата (Леся Українка, IV, 1954, 160); — Вас через річку перевезти? .. Хлопчина, очевидно, вже не раз перевозив радянських бійців і тепер пропонував нам свої послуги (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 4); — Спускайтеся за мною до Бугу, я перевезу човном (Михайло Стельмах, II, 1962, 200).
2. Везучи, переміщувати з одного місця на інше,
змінювати місце розташування. Він займався фірманкою
й наймався перевозити все, чого хто хотів (Наталія Кобринська,
Вибр., 1954, 76); — Там працював і мій тягач: коріння
виноградних лоз нам перевозить довелось (Іван Гончаренко, Вибр.,
1959, 261); Вдовичка вона, сама й хліб косила, ото її
полукіпки.. Жаліється, що ні з ким їх перевезти та
змолотити (Олесь Гончар, II, 1959, 341);
// Везучи,
переміщувати кого-небудь на інше місце проживання,
перебування. Як перевозили молоду, то скриня, як пуста
бочка, торохтіла (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 23); Виглядає [Оксана],
чи не їде [Ярема] 3 боярами в гості — Перевезти із
келії В хату на помості (Тарас Шевченко, I, 1963, 129).