Словник української мови

ПЕРЕВТІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ПЕРЕВТІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПЕРЕВТІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Набирати нового вигляду, образу; перетворюватися на кого-небудь іншого, що-небудь інше. Купа паперів перевтілюється в очах Катерини в реальні сцени її майбутнього життя, що з'являються і зникають, як на екрані (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 103); Ось де в кого хист — перевтілятися! Гляне вправо — чорт чортом. Поверне пику в другу сторону — ангел небесний! (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 26); Цікаво було б на якусь мить перевтілитись у дорогу тобі істоту. Дізнатися, що вона думає, як відчуває (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 122).
♦ Перевтілюватися (перевтілитися) в слух — дуже уважно, напружено слухати. Мої нерви вже так напнулись, як струни, я здригався й перевтілювався в слух від найменшого шелесту й звуку (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 103).