в означеннях
Тлумачення, значення слова «пережитий»:

ПЕРЕЖИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пережити. Одноманітна робота навела задуму на неї. Давно пережиті дні й події зачали відживати, набирати давніх красок і життя (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 3); Вітчизняна війна була найтяжчою і найжорстокішою з усіх воєн, будь-коли пережитих нашою Батьківщиною (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 25); [Річард:] Все, що ти говориш, я сам собі казав не раз, не два. Та сі вагання й муки переміг я, вони вже пережиті раз назавжди (Леся Українка, III, 1952, 52); Збуджена уява живо малювала перед ним недавно бачені і пережиті картини (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 318);
//  пережито, безос. присудк. сл. За роки довгії, що ти прожив між нас, Енергії в тобі не вбито, І ти, вмираючи, життя в останній час Казав: «Як мало пережитої» (Володимир Самійленко, I, 1958, 126); Україно! Україно! Тихі води, ясні зорі. Скільки горя пережито! Скільки щастя золотого! (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 9).

2. у знач. прикм. Який минув, пройшов; минулий. Я так страшно змучивсь, так увесь погнувся Під ярмом — вагою пережитих літ, Що надій відрадних я навіки збувся (Павло Грабовський, I, 1959, 593); Він з приємністю згадав кілька пережитих епізодів (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 201); Те, що межи нами зайшло, не було непорозумінням, я се почувала, мені тільки хотілось, щоб воно скоріше стало пережитим і забутим фактом (Леся Українка, III, 1952, 621);
//  у знач. ім. пережите, того, сер. Те, що минуло, пройшло. Кожна людина рано чи пізно відчуває потребу звернутися в думах до минулого, осмислити пережите, підвести підсумок своїм життєвим шуканням (Вітчизна, 8, 1965, 148).

3. у знач. прикм. Який викликав певні переживання. Його сон хоч і підкріпив, та не вернув спокою; на лиці зосталися сліди важких дум, пережитого лиха (Панас Мирний, III, 1954, 374); Доки батько біля похідної майстерні веде ділові переговори,.. Ліна, ще не зовсім отямившись після пережитого сорому, стоїть (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 185);
//  у знач. ім. пережите, того, сер. Те, що викликало певні переживання. Саме тепер Любчик і не хотів би мати в своїй хаті гостя. Після пережитого сьогодні хотів лишитися на самоті (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 37).

4. діал. Віджилий. Здавався [Василь] потрохи пережитим, але в його істоті було щось независиме, щось сміле, безоглядне (Ольга Кобилянська, I, 1956, 202); Надіялися [люди] довідатись.., як мають змінити свої давні звичаї, щоби стати до боротьби зі старим пережитим світом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 363).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 181.

Коментарі (0)