в означеннях
Тлумачення, значення слова «перезва»:

ПЕРЕ́ЗВА, и, жін., діал. Перегук.  * Образно. Коли б перезва радісних сердець Моїм пісням назустріч полетіла (Леонід Первомайський, II, 1958, 218).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 183.

Коментарі (0)

ПЕРЕЗВА́, и, жін. У дореволюційні часи — частина українського весільного обряду, звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли або їхали з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого. Усе село ніби палало в час перезви, бо все село гуляло на весіллі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 182); Вчора справили весілля, А сьогодні на похмілля Ми справляєм перезву (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 286); Після перезви учасники бенкету переряджаються і йдуть по селу за здобиччю переважно до родичів нареченого і нареченої (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 143);
//  збірн. Учасники такого походу, поїздки. Місила болото весільна перезва, сповняючи холодне повітря піснями (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); Чумакова рідня топталася, м'ялася надворі, та витівки не припинялися, і тому перезва посідала в сани (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 78).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 183.

Коментарі (0)