ПЕ́РЛИ, ів, рідко ПЕ́РЛА, рел, мн.
1. (одн. перла,
и, жін., рідко перло, а, сер.). Перламутрові зерна
кулястої або неправильної форми, що утворюються в
черепашках деяких морських та прісноводних молюсків;
використовуються як коштовна прикраса. — В моїй
[пташиній] утробі — Якби ти знав отеє! — Є перла
так велика, Як струсове яйце! (Іван Франко, XI, 1952, 91);
З морського дна ми [робітники] добуваєм перли, Зробили
рай ми з рідної землі; Самі ж мремо старцями, як і
мерли (Павло Грабовський, I, 1959, 494); [Ярослав:] Які алмази,
перли чи. смарагди Дорожчі нам від вірності і правди..!
(Іван Кочерга, Я. Мудрий, 1946, 68); — Що то за дивний і
розкішний край [Поділля]: ґрунт родючий, ріки повноводі,
навіть перли колись виловлювали в протоках Дністра
(Михайло Стельмах, I, 1962, 406); * Образно. Серце плаче... Перла
сліз, важкі й криваві, ронить (Володимир Сосюра, II, 1958, 85); * У порівняннях. Гарно було у садочку після дощу: пташечки
щебетали, дерево порозправляло свої віти, краплі роси, як
розсипані перли, скрізь по траві і на листах блищали
і висвічувались (Олекса Стороженко, I, 1957, 276); Перед очима —
зелена корсетка, червона спідниця, знадний з усмішкою
погляд, червоні, як кармазин, уста, з котрих виглядає
рядок дрібних, як перли, зубів... (Панас Мирний, I, 1949, 199);
// Коштовна прикраса, намисто з таких зерен. Білі
перли й коралі білу шию гнули (Павло Чубинський, V, 1874, 156);
[Командор:] Дозвольте, щоб я сам поклав сі перли
на гордовиту сю голівку (Леся Українка, III, 1952, 348).
♦ Метати (розсипати) перли (перла) перед свиньми —
те саме, що Метати бісер перед свиньми (див. бісер).
2. (одн. перл, а, чол.), перен. Найкращі зразки чого-небудь, найвидатніші мистецькі твори і т. ін. Якби не було у цих оповіданнях авторських додатків, та мова всюди була чисто народня, то вони б були такими самими перлами, як «Харитя», «Ялинка», «П'ятизлотник» (Панас Мирний, V, 1955, 383); Скільки не розсипав я перлів своєї красномовності, діда я, видимо, переконати не міг (Гнат Хоткевич, II, 1966, 361).