Словник української мови

ПЕРСОНА́ЛЬНИЙ, а, е. Який стосуються певної, окремої особи, належить їй. Всі персональні справи взяв у свої руки сам намісник (Іван Франко, VI, 1951, 356); Єдино правильним організаційним розв'язанням справи буде творення організації за принципом персонального підбору (Василь Еллан, II, 1958, 154); Колективність керівництва не знімає персональної відповідальності працівників за доручену справу (Статут КПРС, 1961, 15); — Скажи, навіщо тобі цей персональний «Москвич»? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 180).
 Персональна пенсія — підвищена пенсія, яку виплачують окремим громадянам СРСР за особливі трудові та ін. заслуги; Персональлий пенсіонер — той, хто одержує персональну пенсію; Персональний склад — склад осіб, що працюють в одній установі, на одному підприємстві і т. ін.