в означеннях
Тлумачення, значення слова «перстень»:

ПЕ́РСТЕНЬ, персня і рідко перстеня, чол.

1. Кільце з дорогого металу (золота, срібла і т. ін.), часто оздоблене каменем, що його носять на пальці як прикрасу: каблучка, обручка. Не треба мені ні золота, ні перстенів, ні намиста (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 439); На товстих куцих пальцях блищали важкі золоті персні з дорогими блискучими камінцями (Нечуй-Левицький, II, 1956, 207); Вона висунула шухляду, взяла маленьку коробочку і дістала з неї перстень (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 237);
//  Шлюбна обручка. Оженився б на тобі, так на руці перстень (Номис, 1864, № 5452);  * У порівняннях. Цей смуток ваш і сльози ці — Як чайки дві на океані, Як перстень шлюбний на руці (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 345).

2. перен., діал. Коло, кільце. Він.. дивується, відки береться та мазь, що розливається по воді широкими перстенями і грає всіма барвами веселки (Іван Франко, VIII, 1952, 351); Люди темним перснем скупчились навколо нього [Горицвіта] і Сафрона, який шанобливо підніс до самих вусів газету (Михайло Стельмах, II, 1962, 133).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 333.

Коментарі (0)