ПЕРВИ́ННИЙ, а, е.
1. Який становить собою перший,
звичайно найпростіший етап чого-небудь.
Виготовлення трести з соломки льону — найбільш трудна і
відповідальна частина роботи в первинній обробці
льону (Технічні культури, 1956, 80);
// Від якого або з якого
починається що-небудь; початковий. Матеріалізм у
повній згоді з природознавством бере за первинне дане
матерію, вважаючи вторинним свідомість, мислення,
відчуття (Ленін, 18, 1971, 36); Первинною формою
технічного прогресу є механізація, тобто заміна ручної
праці машинною (Комуніст України, 6, 1960, 29).
Первинний документ — документ, в якому
фіксуються які-небудь дані на підставі безпосереднього
досвіду, обліку і т. ін. Основним первинним документом
обліку роботи автомобіля служить дорожній лист,
який є бланком строгої звітності (Підручник шофера..,
1960, 315).
2. Який існує, з'являється раніше чого-небудь.
У всі фази росту рослин коричневу грибницю типу
ризоктопії легко виявити як на первинних, так і на
придаткових коренях (Мікробіологічний журнал, XVII, 3, 1956, 12);
// Найдавніший з ряду однорідних істот або предметів.
Первинні предки коней були дрібними тваринами
(Конярство, 1957, 31).
3. Який є першою, початковою ланкою якоїсь структури, організації; низовий. Первинні партійні організації, за визначенням В. І. Леніна, є основою партії, опорними пунктами агітаційно-пропагандистської та організаторської роботи в масах (Комуніст України, 10, 1965, 22).