в означеннях
Тлумачення, значення слова «пещений»:

ПЕ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пестити. Денис ще змалку був пещений, палкий на вдачу, як той порох (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 360); Груди в Рубіна широкі, сам він худий і не дуже пещений (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 4).

2. у знач. прикм. Зніжений дбайливим доглядом, піклуванням. Мати вхопила свою пещену едипицю долонями за щоки й поцілувала (Нечуй-Левицький, III, 1956, 236); Він звик до добра в старосвітській родині, Він батька та матері пещений син (Леонід Первомайський, II, 1958, 380);
//  Приручений дбайливим доглядом (про тварин). Розповідав [панотчик] Славкові,.. яке в них дома є пещене курятко, що само лізе до рук (Лесь Мартович, Тв., 1954, 407);
//  Який свідчить про постійний, уважний догляд. Віра Павлівна встала назустріч гостеві.. На ній було чорне плаття, і білий ковнір.. ефектно відтіняв білість пещеного запашного тіла (Гнат Хоткевич, I, 1966, 49); Професор Стрєльцов потупив погляд і сховав у своїй пещеній бороді єхидну посмішку (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 40).

3. у знач. прикм., діал. Ласкавий, ніжний. Лейбуньо не чув від неї ніколи ласкавого, пещеного слова (Іван Франко, II, 1950, 78); Голосочок [дитини] чистий, А слівце пещене (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 206).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 349.

Коментарі (0)