в означеннях
Тлумачення, значення слова «петляти»:

ПЕТЛЯТИ, яю, яєш, недок., розм.

1. Іти, пересуватися не по прямій лінії; ідучи, пересуваючись, робити петлі (у 2 знач.). Дем'ян вистрибує з вирви і мчить, петляючи, наче заєць (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 157); Їхали вони довго, ще більше крутилися та петляли, все ніяк не могли втрапити, куди треба було (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 246);
//  Бути розташованим по звивистій лінії; мати вигини, закрути, завороти (про шлях, річку і т. ін.). Тепер уже дорога петляла між горбів. Ми виїхали в гори (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 293); — Глушина, отче, не шкодить. І річечка недалечко петляє, і лісових ягід досхочу, і тетерюків сила-силенна (Олесь Донченко, II, 1956, 8);
//  Іти, бігти не по прямій лінії; тікаючи, заплутувати слід (про диких звірів). Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди — і зовсім збила їх [мисливців] з пантелику (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 36); Зимою, коли жовтий очерет занесе снігом, особливо вечорами, петляють по острову лисиці, вичікуючи на поживу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 47).

2. перен., розм. Висловлювати свої думки нечітко, заплутано, не розкриваючи суті і раз у раз відхиляючись від теми. — Виступить, — поручився за нього Цимбаліст. — А якщо й петлятиме, то на перший випадок це нормально (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 133).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 345.

Коментарі (0)