ПЕВНІ́СІНЬКО. Присл. до певнісінький;
// у знач.
присудк. сл. А вже певнісінько, що в наших нецьках
його дитиною купали і нашим кропилом кропили! (Іван Франко,
II, 1950, 132).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 107.
ПЕВНІ́СІНЬКО. Присл. до певнісінький;
// у знач.
присудк. сл. А вже певнісінько, що в наших нецьках
його дитиною купали і нашим кропилом кропили! (Іван Франко,
II, 1950, 132).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 107.