ПІД'ЯРЕ́МНИЙ, а, е.
1. Який ходить в упряжі, носить ярмо. Під'яремний віл.
2. перен. Який перебуває в неволі; поневолений,
уярмлений. [Олізар:] Гляньте: вже в потухлих
очах під'яремних людей загорається гордий огонь волі
(Степан Васильченко, III, 1960, 446); Жовтень — знамено свободи,
Світло, що вказує шлях, — Він під'яремним народам
Світить, як сонце, в боях (Микола М. Тарновський, З дал. дороги. 1961,
227);
// Який здійснюється, існує і т. ін. в умовах
неволі, поневолення. Минулися ті часи, коли наш
робітник покірно гнув спину, не бачачи виходу з свого
під'яремного життя.. (Ленін, 8, 1970, 175); Волелюбне
українське населення [дореволюційного] Станіслава..
ніколи не мирилося з своїм під'яремним становищем
(Визначні місця України, 1958, 533);
// у знач. ім.
під'яремний, ного, чол.; під'яремна, ної, жін. Людина, яка
перебуває, живе в неволі; підневільна людина. Ось:
повстали під'яремні, плине повінь — легіон. Килими
зеленоземні у гірляндах житніх грон (Василь Чумак, Черв.
заспів, 1950, 92).