ПІД'ЇДАТИ, аю, аєш, недок., ПІД'ЇСТИ, їм, їси, док., перех., розм.
1. також без додатка. Трохи або нашвидкуруч їсти. [Бондар:] Ходімо лучче під'їмо, то там і побалакаєм про начатеє діло (Карпенко-Карий, I, 1960, 147); [Квасолиха:] Дай хліба та солі. Під'їм, водички нап'юсь, та й задовольнюсь на який час... (Марко Кропивницький, III, 1959, 157); Настечка.. шарудить біля мисника, ставить на стіл немудру вечерю. — Ходіть, тату, під'їсте трохи (Михайло Стельмах, II, 1962, 105).
2. Над'їдати знизу; псувати надгризанням;
підточувати;
// перен. Позбавляти сили, бадьорості,
послаблюючи, погіршуючи (здоров'я, стан і т. ін.).
Невсипна грижа під'їдала за роботою Іванову душу,
і першої суботи, дорвавшися грошей, він.. очутився
[опинився] в шинку (Іван Франко, I, 1955, 180); Він знову
хворий, скаржиться на прокляту недугу, що під'їдає
і під'їдає здоров'я, не дозволяє (і в такий час!)
віддатись роботі (Микола Олійник, Леся, 1960, 213).