ПІД'ЇЖДЖАТИ, аю, аєш і ПІД'ЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, недок., ПІД'ЇХАТИ, їду, їдеш, док.
1. неперех.
Їдучи на чому-небудь, наближатися до когось, чогось
(про людину). Під'їжджаємо до міста. Пан закурів
коло нас і випередив (Марко Вовчок, I, 1955, 137); До самого
виру під'їжджати небезпечно — підмиває лід, і Орися
зупинилася біля малесенької ополоночки, на якій
ледь-ледь зашерх льодок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519); Чим
ближче під'їздив Андрій до села, тим серце його
билось скоріше і сильніше (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 449); Коли
чує [поет], — хтось під'їхав На коні до його хати
І спинився (Леся Українка, I, 1951, 369); Після великої
спірки батько дав йому шматок поля під хату, та не там,
де хотів Антін, а на Голій горі, на самому белебені,
що ні під'їхати до неї, ні підійти (Степан Чорнобривець, Визволення,
1949, 56);
// Наближатися до кого-, чого-небудь (про
засоби пересування). До того місця, де востаннє
з'явилася голова Тимофія, під'їжджав довбаний човник
(Михайло Стельмах, II, 1962, 206); Літак м'яко сів на зелене
поле аеродрому, і, похитуючись, під'їздив до ангара
(Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 20); До вокзалу під'їхав поїзд
Щорса. — Стій! Куди? Від кого тікаєте? Від
Петлюри? — Щорс кинувся з тендера в натовп (Олександр Довженко, I,
1958, 182);
// розм. Заїжджати за ким-небудь. [Василина:]
Сідайте, Аго Олександрівно. Зараз за вами
під'їдуть (Олександр Корнійчук, II, 1955, 255).
2. неперех., перен., фам. Підлещуватися, умовляючи, переконуючи, намагаючись схилити кого-небудь на свій бік. Вони [актори] тут до мене під'їжджають з п'єсою, але я, певне, їм «Троянди» не дам (Леся Українка, V, 1956, 235); Захар умів так підмазувати й підмастити, і підвести, і під'їхати, коли йому було треба, й він хвалився дома жінці.., що ніхто проти нього не встоїть (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 153).
3. тільки док., перех. і без додатка, перен., розм. Обдуривши, перехитривши і т. ін., добитися чого-небудь для себе. Коли знову почалася [розмова], то про незнайомих.. людей, про наживу, про плутні крамарські: хто кого обдурив, під'їхав, підсів... (Панас Мирний, III, 1954, 79).
4. тільки док., перех., перен., діал. Позбавити (сили, бадьорості і т. ін.). Силу його під'їхала важка, несподівана туга (Панас Мирний, I, 1949, 161).