Словник української мови

ПІДБАДЬОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБАДЬОРИТИ, рю, риш, док., перех. Додавати сили, енергії, впевненості, піднімати дух, настрій. Саліха мріяла і мрії підбадьорювали її, повертали їй утрачені сили (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 501); Дарка всміхнулась уперше за всю розмову і то смутно. Але Юзю та усмішка все ж підбадьорила (Леся Українка, III, 1952, 652); Денис намагався підбадьорити занепалого духом друга (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 185);
//  Заохочувати до яких-небудь дій, вчинків, рухів, висловлювань і т. ін. — Ну, ну, кажи, не соромся... — підбадьорювала його Саня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 431); — Ану, Максиме, покажи їм, матері їх копа вареників! — підбадьорювали його хлопці (Степан Васильченко, I, 1959, 102); Микола припинив конячину, послухав. — Не бійся, нікого немає. Паняй сміливо, — підбадьорив старий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 324);
//  Знімати втому, млявість, освіжати, додавати енергійності, жвавості. Напій його підбадьорив;
//  Примушувати певними вигуками, діями і т. ін. жвавіше, швидше рухатися (коня, вола тощо); підганяти. Хутко їде Юлдаш, горловими звуками підбадьорює низькорослого довгохвостого коника (Олесь Донченко, I, 1956, 149); — Гей, соб, сивий, соб, моругий! Соб! — підбадьорив він воликів, налягаючи щиро на плуга (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 111).