Словник української мови

ПІДБАДЬО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДБАДЬО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док. Намагатися тримати себе бадьоро, поліпшувати свій настрій і т. ін. Не маючи змоги працювати, я підбадьорююсь тим, що інші щось роблять (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 343); Григорій підбадьорився, духом окріп [зміцнів] (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 18);
//  Позбавлятися втоми, млявості, ставати енергійнішим, жвавішим. Усі підживилися, підбадьорились після доброї порції вина (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 124); Щоб зовсім прогнати сон і підбадьоритись трохи, я почав уявляти собі нових хазяїв (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 244);
//  Ставати жвавішим, швидше рухатися завдяки певним вигукам, діям і т. ін. (про коня, вола тощо). Під батогом коні підбадьорились і понесли легеньку, але труську бричку по недавно вимощеній мостовій (Нечуй-Левицький, IV; 1956, 48).