ПІДБАДЬО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок.,
ПІДБАДЬО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док. Намагатися
тримати себе бадьоро, поліпшувати свій настрій і т. ін.
Не маючи змоги працювати, я підбадьорююсь тим, що
інші щось роблять (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 343); Григорій
підбадьорився, духом окріп [зміцнів] (Іван І. Волошин, Наддніпрянські
висоти, 1953, 18);
// Позбавлятися втоми, млявості,
ставати енергійнішим, жвавішим. Усі підживилися,
підбадьорились після доброї порції вина (Нечуй-Левицький, IV,
1956, 124); Щоб зовсім прогнати сон і підбадьоритись
трохи, я почав уявляти собі нових хазяїв (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 244);
// Ставати жвавішим, швидше рухатися
завдяки певним вигукам, діям і т. ін. (про коня,
вола тощо). Під батогом коні підбадьорились і понесли
легеньку, але труську бричку по недавно вимощеній
мостовій (Нечуй-Левицький, IV; 1956, 48).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 394.