ПІ́ДБІГЦЕМ, присл., розм. Майже бігом, бігцем. Вона жваво вимахувала порожнім кошиком і підбігцем спішилася по нову ношу (Леся Українка, III, 1952, 664); Вигинаючись і злосливо похитуючи головою, підбігцем тягнув [ішак] на собі клунки прядива й свого господаря (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 164).