ПІДБОРІ́ДДЯ, я, сер.
1. Виступ нижньої частини обличчя, утворюваний щелепою. Кирпатий, круглий, як картопля, ніс, коротке лице, чорні брови й блискучі, круглі, як терен, очі, гостре маленьке підборіддя, — все в йому виявляло чоловіка швидкого, проворного (Нечуй-Левицький, II, 1956, 216); Глянувши на нього, Іван Залізняк зразу згадав Любов Максимівну, у неї таке ж батьківське, роздвоєне підборіддя (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 18).
2. Те саме, що підгорля 2. Голова росла йому просто з грудей, а замість шиї було троє підборідь, м'яких і ніжних (Іван Микитенко, II, 1957, 248).