ПІДБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДБРЕХА́ТИ,
брешу, брешеш, док., розм. Додавати брехні в
розповіді про кого-, що-небудь. Їй дуже друга невістка
підбріхувала на Горпину (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 122); Не
сховаєш в мішку шила, Враз цареві «доложили»,
Підбрехали ще ік тому (Іван Манжура, Тв., 1955, 201); * Образно.
Десь підбріхують сурми, весь час засмучуючи
диригента (Олександр Довженко, III, 1960, 412);
// Допомагати
кому-небудь брехати. — Я буду починати брехати, а ти
підбріхуй (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 488).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 400.