Словник української мови

ПІДБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДБРЕХА́ТИ, брешу, брешеш, док., розм. Додавати брехні в розповіді про кого-, що-небудь. Їй дуже друга невістка підбріхувала на Горпину (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 122); Не сховаєш в мішку шила, Враз цареві «доложили», Підбрехали ще ік тому (Іван Манжура, Тв., 1955, 201);  * Образно. Десь підбріхують сурми, весь час засмучуючи диригента (Олександр Довженко, III, 1960, 412);
//  Допомагати кому-небудь брехати. — Я буду починати брехати, а ти підбріхуй (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 488).