Словник української мови

ПІДБИЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДБИЧУВА́ТИ, ую, уєш, док., розм. Підпрягати коня, вола для перевезення вантажу на гору, у бездоріжжя і т. ін. Важко на гору їхати, треба підбичувати (Словник Грінченка);
//  перен. Допомагати йти кому-небудь, нести, везти щось. Мимо везе копи чоловік. Плечем підбичовує (Степан Васильченко, III, 1960, 320); Шостопалько підтримав Старовойтенка за руку і допоміг видертися на скелю. Телегіна вже підбичовував Стась, вхопивши його просто за шинель (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 157).