в означеннях
Тлумачення, значення слова «підбитий»:

ПІДБИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підбити. В гострій шапці, в грубих повстяних штанях, у широченних черевиках, підбитих червоною автомобільною шиною.., Петру нагадував опудало (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 21); Шептицький був у чорній рясі, з чорним капюшоном, підбитим білим шовком (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 110); Всі більші берези були підбиті господарниками і щедро розлилися солодким соком, який з задоволенням вживали всі партизани (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 34); Юрко пробував захищатися, та, підбитий колодою по ногах, упав під ноги зрадникам (Іван Ле, Наливайко, 1957, 423); На високій скелі ранньою добою Кулею підбитий сокіл клекотав (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 73); Уже плоскодонка, підбита хвилею, ворухнулася, зітхнула і попливла (Михайло Стельмах, II, 1962, 205);  * Образно. А розумне ваше слово Брехнею підбите (Тарас Шевченко, I, 1963, 73); [Анна:] Я знаю! Ви надіялись на те, чигаючи у засідках на мене, що ганьбою підбита, я з одчаю до рук вам попаду, як легка здобич? (Леся Українка, III, 1952, 398);  * У порівняннях. Зігнувшись, блідий і пригнічений, сидів Грицько до кінця лекції, мов підбитий птах (Степан Васильченко, I, 1959, 174).

2. у знач. прикм. Вбитий або поранений, уражений ударом, пострілом і т. ін. Падав [сокіл] каменем за підбитою подружницею життя (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 35); Помітив Давид підбите око в братухи. — Де це ти нагуляв собі? (Андрій Головко, II, 1957, 86);
//  Вибухом, пострілом виведений з ладу; зіпсований (про бойову техніку, автомашини). На широке подвір'я колгоспу тягачі притягли понад сотню підбитих автомашин і танків (Микола Шеремет, Молоді месники, 1949, 12); Не минуло хвилини, як іще два танки горіли, а один не підбитій гусениці — як повернув сюди боком, так і захряс (Андрій Головко, I, 1957, 288).

3. у знач. прикм. Стомлений від довгого ходіння, довгої їзди в сідлі і т. ін. Йшов підбитий, обдертий і я Із Карпат у поліські бори (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 133);
//  у сполуч. із сл. ноги. Утомлений, натруджений довгим ходінням. Я міг би йти і вночі, коли б не втомлені й підбиті ноги (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 149).
Вітром підбитий див. вітер.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 398.

Коментарі (0)