в означеннях
Тлумачення, значення слова «підбивати»:

ПІДБИВАТИ, аю, аєш, недок., ПІДБИТИ, підіб'ю, підіб'єш, док., перех.

1. також без додатка. Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось. Брати зупинилися біля одного перегнутого шевця, який сидів на довбаному стільчику і міцними бруслиновими гвіздками підбивав якомусь здоровому дядькові відірвану підметку (Михайло Стельмах, II, 1962, 155); — Ви думаєте, що він мені хоч до однієї пари туфель підметки підбив? (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 122); Сидить Скиба на стільчику біля лави, чобота підбиває (Андрій Головко, I, 1957, 312);
//  Приладновувати, прикріплювати що-небудь з вивороту чогось. — Я ж казав тобі, Григоре, ще вчора шлею буланому повстю підбити (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 56);
//  Підставляти підкладку або хутро до верхньої одежі.  * Образно. На козакові шапка бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита (Словник Грінченка).

2. Ударом знизу вверх штовхати що-небудь. Завбудинку простяг до Альоші руку, провів теплою долонею по обличчю і злегенька підбив йому щелепи (Іван Микитенко, II, 1957, 182);
//  у сполуч. із сл. кашкет, шапка і т. ін. Сунути головний убір вгору, спереду назад. Найстарший [хлопчик] був одягнений у батьківську заячу вушанку, яку йому часто доводилося підбивати знизу засніженим рукавом, бо вона наповзала на очі (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 48); Карпо Кирилович підбив кашкета, витер хусточкою спітніле чоло (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 7);
//  у сполуч. із сл. волосся, вуса і т. ін. Рухом руки угору підправляти зачіску, вуса тощо. Вийшов [Петро], став, підбив волосся.. і почав. Про бригаду і про трактор (Степан Олійник, Вибр., 1959, 88); Енергійним порухом голови він відкинув хутряний комір і підбив зігнутим пальцем зрошені вуса (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 7);
//  Розтрушуючи, підкидати вгору траву, солому і т. ін. [Денис:] Бери лиш граблі та починай громадити, та, гляди, перевертай траву щоразу, та підбивай вгору (Марко Кропивницький, II, 1958, 430); Дід уже сам підбив, підбив снопа й одкотив геть бичем з токи (Андрій Головко, I, 1957, 379).

3. Легкими ударами, поштовхами робити пухкою, м'якою перину, подушку і т. ін. Господарка, років під сорок, стелила ліжко, підбивала подушку (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 9);
//  Вітром розвівати, розпушувати (пір'я, волосся і т. ін.). На вогкій гілці солодко співала якась жовтокрила пташка, а вітрець увесь час ззаду підбивав її пір'я (Михайло Стельмах, II, 1962, 301);
//  у сполуч. із сл. тісто, опара і т. ін. Сколочуючи, робити тісто густішим, пухкішим. Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (Андрій Головко, II, 1957, 118); За дві-три години до початку випікання млинців опару добре підбивають (Українські страви, 1957, 260);
//  Здіймати ногами, колесами і т. ін. (пил, пилюку тощо). Воли тихо ступали, підбиваючи злегка пилюку, дерев'яний віз час від часу рипів (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 70).

4. перен. Схиляти, спонукати або під'юджувати до чого-небудь; підмовляти. — Спишемо усі його [попа] кривди, а ви підпишетесь, та й подамо. А доки ми будемо терпіти! — підбивав писар (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 155); А як він, образившись, почне рити на неї? — підіб'є панів, щоб її рощитали [звільнили]? Де вона дінеться проти зими? (Панас Мирний, III, 1954, 233); На який же експеримент уже з цілим заводом підбили необачного директора, скориставшися з відсутності головного інженера? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 165); — Добра хата у твого Карпа, але занехаяна. Я ось познайомлюся з його дружиною і підіб'ю її на генеральне прибирання... (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 191);
//  Бути причиною, стимулювати виконання якого-небудь вчинку, дії. Лихо множе лихо: воно палало у Карповому серці, підбивало його на нові каверзи (Панас Мирний, I, 1954, 270); Молокан засміявся незмушено щиро, що підбило всміхнутися й Лодиженка (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 438);
//  Нещирими діями, словами і т. ін. зваблювати, спокушати, знаджувати кого-небудь. — Підбив, заманив Тоню, яка з своєю любов'ю так довірливо пішла за тобою, а ти... Куди ти її завів? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 242);  * Образно. Легкість, з якою підбив він серце дівчини, — без боротьби взяв від неї все, що можна взяти в дівчини, — скоро згасила вогонь першого кохання (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 245);
//  Підбурювати, бунтувати, настроювати когось проти кого-, чого-небудь. — Млинковський буде підбивати проти мене протопопа й вчинить мені багато лиха, — говорив отець Харитін (Нечуй-Левицький, III, 1956, 188); [Печаридя:] Батько — велике слово, .. не наструнчуй других проти його, не підбивай близьких (Панас Мирний, V, 1955, 163);
//  Бути причиною, стимулювати негативне ставлення до кого-, чого-небудь. Щоправда, декому — в суспільстві це бува — 3 Суддею діло мать прийшлося раз чи два Про спаш, про вируби чи польові границі, А других заздрощі підбили На Сопліцу... (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 227).
Підбивати (підбити) на гріх — штовхати на якийсь негожий, непорядний вчинок. — То запасне сідло!.. Святкове! Не викидай, Хомо!.. — Не підбивай мене, Маковею, на гріх (Олесь Гончар, III, 1959, 314); Підбивати (підбити) на свою руку (руч) — схиляти на свій бік у переконаннях, вчинках, діях і т. ін. З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак — не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни.. То й легко вже було «забастовщикам» усе село на свою руч підбити (Андрій Головко, II, 1957, 236).

5. Ударом, вагою і т. ін. змушувати падати, схилятися кого-, що-небудь або спричиняти пошкодження чогось. В той час, як його уста вже доторкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає (Леся Українка, III, 1952, 236); Мати супе горщик у піч. Біда підбив.. Горщик перекинувся (Степан Васильченко, III, 1960, 366);
//  Вбивати або ранити, уражати ударом чи пострілом з чого-небудь. Не кожну дитину, яка з захопленням обриває жукові крильцята чи підбиває горобця з рогатки, можна зарахувати до категорії майбутніх біологів (Юрій Яновський, II, 1954, 85); Ось один із них [біляків] уже впав — його підбив не Яресько, хтось інший (Олесь Гончар, II, 1959, 24); Вона побачила, як на траві біля своєї оселі, важко здригаючись, проповз на підігнутих ніжках джміль. Може, його підбила ворона (Михайло Стельмах, I, 1962, 525);
//  Вибухом, пострілом виводити з ладу, псувати (бойову техніку, автомашини). Організація діяла під самим носом ворога, час від часу руйнуючи шлях на Бахмач, підбиваючи автомашини (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 75); Зенітки підбили машину. Літак вибухнув у повітрі (Вечірній Київ, 5.VI 1961, 4).
Підбивати (підбити) ноги — те саме, що Збивати (збити) ноги (див. збивати). — Подивися, Льонько, наша Галя знову пристала... Морока з нею, та й годі. Це вже, мабуть, третій раз підбиває собі ноги за всю дорогу... (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 40).

6. тільки док., перен. Пригнічувати, позбавляти сили, бадьорості, знесилювати кого-небудь. [Кассандра:] Я бачу: Ахіллес прудкий женеться, а Гектор упадає... страх і сором його підбили, а не меч Пелідів (Леся Українка, II, 1951, 265); Звістка ця остаточно підбила його. Наче обірвався нерв, що тримав його весь час в стані гарячкової діяльності (Петро Колесник, Терен.., 1959, 332).

7. Легкими поштовхами посувати що-небудь під щось. Анна підбивала під голубий повойник легке, неслухняне, трохи рудувате волосся (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 297);
//  Укладати сіно, морську траву, волос і т. ін., виготовляючи або ремонтуючи меблі. Тоді я з старих меблів наздирав повсті, морської трави, якою підбивають дивани, ..і ми тепер мали місце, де можна було добре лежати й відпочивати (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 195);
//  Ударами виштовхувати, вибивати що-небудь з-під чогось.  * Образно. Добрий тобі землячок, вважай, що підсидів чесного і молодого Осадчого, підбив під ним підпорки, довів до прірви (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 140);
//  Ударами або поштовхами переміщати що-небудь. Між драним лахміттям його широких холош слухняно котився круглий великий «туман» [кавун]. То одна, то друга Матросова нога підбивала його з чудовим хистом (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 84); Притиснувши коліном студента, він ложем підбив до нього кимсь обронену рушницю (Петро Панч, В дорозі, 1959, 61); Підбили [дівчата] солому ближче до бурякової купи, намостили гички, щоб вище було в головах (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 60).
Клинці підбивати див. клинець.

8. перен. Підкоряти своєму впливові, установлювати свою владу; підкоряти. [Кай Летіцій:] І скільки вже століттів Рим сей гине, а сила римська й влада все росте і хутко цілий світ собі підіб'є. (Леся Українка, II, 1951, 365).
Підбивати (підбити) під свою руку — брати під свою владу; підкоряти. Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 170).

9. Підсумовувати після перевірки підрахунків. — Чого це ти досі на роботі? Я навмання подзвонив. — Місячний план підбиваю (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 220); Підсумки виконання зобов'язань ми підбиваємо на фермах щодекади (Колгоспник України, 5, 1962, 28);
//  Робити підрахунки чого-небудь. — У твоїх вікнах, на службі, ще світилося... — Баланс підбивали. Морока та й годі... (Василь Кучер, Трудна любов. 1960, 520);  * Образно. Там горлиця туркоче віддалік. Літам зозуля підбиває, лік, Там все, що серцю може дать Полісся (Дол., Літа.., 1957, 26);
//  Узагальнюючи, робити висновок. — Немає добра без зла, — по-філософському підбив підсумок дід Кияшко (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 135); В червні 1926 року я просидів ніч у своїй майстерні, підбив підсумки свого невлаштованого тридцятирічного життя, вранці пішов з дому і більше не повертався (Олександр Довженко, I, 1958, 20).
 Підбивати (підбити) риску (рисочку): а) ставити риску під списком, рахунком і т. ін. на знак його закінчення. Чемериця знову заходився вираховувати. Нарешті підбив рисочку, засунув папір у шухлядку і вийшов з приміщення (Копюба, Нові береги, 1959, 438); б) завершувати яку-небудь розмову, уладнання стосунків і т. ін. Те, що Катерина доброзичливо мовчала, йдучи поруч з ним, остаточно заспокоювало старого: кінець, підбиваємо риску, і все тепер буде між ними, як і мусить бути (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 174).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 394.

Коментарі (0)