в означеннях
Тлумачення, значення слова «підбиватися»:

ПІДБИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПІДБИТИСЯ, підіб'юся, підіб'єшся, док., розм.

1. Рухаючись у повітрі, підійматися вгору. Як підбився сизий голубочок Угору високо, Та зострівся сизий голубочок З буйними вітрами (Павло Чубинський, V, 1874, 24); Курява підбилася вгору, мов хмара (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 53);
//  Сунутися, переміщуватися вгору, спереду назад. Жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, підобгавши ноги й згорнувши руки; ..очіпок, підбившись угору, посунувся набік (Панас Мирний, III, 1954, 11);
//  Віддалятися від обрію (про сонце, місяць). Було ще рано.. Сонечко підбивалось угору (Марко Вовчок, I, 1955, 164); Місяць, що підбився високо над обрієм, освітлював спереду силует провідника (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 142);
//  перен. Виростати. Радісно йому розкривати землянеє лоно, щоб кинути в його золотеє зерно... Кидає, сіє, і от уже сходи зеленіють, от підбиваються вгору, колос викидають… (Борис Грінченко, II, 1963, 455);
//  безос., перен. Наближатися до якої-небудь часової межі. Отож виходить, що вже під тридцять літ підбивається, як ходить Макар Онисимович у головах, і весь цей час ходить він у передовиках (Остап Вишня, II, 1956, 15).

2. тільки док. Стомлюватися, знесилюватися від довгого ходіння, тривалої їзди в сідлі і т. ін. [Козачук (помічає, що Мар'яна кульгає):] Підбилася, Мар'яночко? (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 29); Пан офіцер в сідлі за довгий шлях, мабуть, підбився і в руках вів коня (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 132); Воли, підбившись по кам'янистій дорозі, понуро шкутильгали (Олесь Гончар, III, 1959, 14); Одбилась од гурту лелека, — натомлені крила підбились (Микола Терещенко, Щедра земля, 1956, 76);
//  у сполуч. із сл. ноги. Натруджувати, розбивати довгим ходінням. Вже і ноги геть підбились (звісно; вік не парубочий) (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 11); Блідим і ще більш схудлим повернувся Петру додому. Його хворі ноги підбилися, а з черевиків виглядало клоччя (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 65);
//  перен. Змінюватися від довгих літ життя; старіти, дряхліти. В Лимаря тільки борода довша стала. А так майже й не змінився. А от батько підбився… (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 172).

3. під кого, до кого. Здобувати прихильність, запобігати ласки, знаходити підхід, добиваючись чого-небудь. Уже Вулкан розм'як, як кваша, Венера те собі на ус; За діло, ну! — бере, бач, наша! Тепер під його підоб'юсь [підіб'юсь] (Іван Котляревський, I, 1952, 207); — Отто вже, мабуть, був у попа, та, мабуть, там і обідав; бо вже ті попівни, хоч до кого, так підіб'ються (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 164).

4. тільки недок. Пас. до підбивати. На студії не було засідань творчого активу, скажімо, членів редколегії із сценаристами, редакторами, де б підбивалися підсумки роботи бодай одного року, де б висувалися нові завдання (Олександр Довженко, III, 1960, 236).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 396.

Коментарі (0)