ПІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДЧИТА́ТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка.
1. розм. Читати трохи або додатково до прочитаного раніше. — Якщо чогось не знаєш, сам підчитуєш (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 154); — Вечорами й тепер підчитую потроху, щоб не відстать... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 269).
2. спец. Читати вголос текст оригіналу для того, щоб інша особа звіряла при цьому текст копії.