ПІДГА́РКУВАТИ, ує, недок., розм. Гаркати час від часу. Потріпував [пес] довгим рудим вухом, з якого капала кров, і од кожного дотику знов скавучав, аж підгаркував (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 192).
ПІДГА́РКУВАТИ, ує, недок., розм. Гаркати час від часу. Потріпував [пес] довгим рудим вухом, з якого капала кров, і од кожного дотику знов скавучав, аж підгаркував (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 192).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 413.