ПІДГОДОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДГОДУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. чим і без додатка.
Годувати потрошку, час від часу або додатково. — Шкода,
Романе, тебе на пісному тримати. Хоч би корова
скоріше отелилася. — А я рибкою буду Романа
підгодовувати, — споважнівши, озивається з печі Максим
(Михайло Стельмах, I, 1962, 306); [Іван:] Їсти не хочу, по дорозі
заходив до Юхима, і він мене підгодував, спасибі йому
(Марко Кропивницький, IV, 1959, 38); Надвечір приїхали в Охтирку.
Терешко розпріг у невеличкому скверику коня, щоб
підгодувати його з дороги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 52);
// перев. док. Підсилено або понад визначену міру
годувати, сприяючи зміцненню сил, доданню ваги і т. ін.
— Мені треба поїхати до Джантемира купити в нього
кілька баранів, щоб підгодувати команду перед
плаванням (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 374); Відколи він
оженився — і в господарстві йому не ведеться. Спромігся
на коні, підгодував — думка продати та заробити —
якраз утратив (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 31);
// перен. Час від
часу щось давати кому-небудь. Він вибирав на всіх
місце для ночівлі, стежив, щоб у хлопців онучі були
сухі, підгодовував куріїв тютюнцем (Леонід Первомайський, Невигадане
життя, 1958, 247).
2. Давати їжу тому, хто її позбавлений або має недосить. Їх [хористів] підгодовували добрі люди на похоронах і весіллях (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 155); Кожен [в'язень], хто одержував передачу, за неписаним законом підгодовував одного або й двох — залежно від передачі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 119); Підгодовувати немовля.
3. с. г. Те саме, що підживлювати 3. Підгодуєш рослину — нагодуєш родину (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 371); — Дай нивці, то й вона тобі дасть! Ми добривами підгодуємо плантацію (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 563).