в означеннях
Тлумачення, значення слова «підібгати»:

ПІДІБГАТИ і ПІДОБГАТИ, аю, аєш, док., перех. Підгорнути, підібрати під себе або притиснути до себе (ноги, хвіст і т. ін.). Лев пішов, похнюпившись та підібгавши хвіст, немовби хто вилляв на нього бочку зимної-презимної води (Іван Франко, IV, 1950, 53); Вона ось, тут, лежить на мулькому ліжкові, скорчившись, підібгавши ноги мало не до підборіддя (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 94); Ходила [Левантина] так довго, аж поки втомилася, і сіла на ослінчику під чиїмись ворітьми, підобгавши під себе задубілі з холоду ноги (Борис Грінченко, II, 1963, 274);
//  Міцно стулити, стиснути (губи). І вен Монтегю насупив брови й підібгав губи. Шкіра на його щелепах напнулася, як на барабані (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 180); Мартоха.. тихим кроком подалась до дверей, спустивши очі і якось особливо підобгавши губи (Леся Українка, III, 1952, 673);
//  Загорнути край, частину чого-небудь. Старий підібгав краєчок сірої шорсткої ковдри, що була поверх жовтого простирала, і підсів до хлопця (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 169); Йому довелося, підібгавши поли пальто, підтюпцем бігти услід за Уляною (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 181); Ватя помаленьку увійшла в човен, і, підобгавши трохи сукню, показала ніжки в малесеньких черевичках (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 120).
Підібгати хвоста: а) втратити пиху, самовпевненість; знітитися. Достатньо було того гостро-болючого докору — «ніяк з вас отой сопух загряничний [закордонний] до решти не вийде!..» Проць присів, підібгавши хвальковитого хвоста, замовк і заспокоївся (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 104); б) зніяковівши, втратити запал. [Горлов (до Огнева):] Повтори. Нехай член Військової Ради почує. (Пауза). Чого хвоста підібгав? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 428.

Коментарі (0)