ПІДІ́ГНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підігнути. Галки, шпаки, дрозди сплять, стоячи на одній нозі. Друга нога підігнута, дзьоб — глибоко під крилом (Вечірній Київ, 3.X 1957, 4).
2. у знач. прикм. Який зігнувся (під чим-небудь або в середину чогось). Роман першим нахилився над Христиною.. Голова молодиці нерухомо лежала на підігнутім лікті (Михайло Стельмах, I, 1962, 644).