ПІДКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
підказати. — О! — вирвався зойк у Анжели. — Йдіть геть,
Георге, я вас ненавиджу в цю хвилину.. — Мелітару не
перечив. Він був задоволений розв'язкою, яка теж
несподівано була підказана самою Анжелою (Михайло Чабанівський,
Балканська весна, 1960, 239);
// підказано, безос. присудк. сл.
Рясне вживання народних пісень, вплетіння їх у дію
вертепної драми було підказано українською
народною творчістю, зокрема народними драматизованими
іграми, весільними обрядами тощо (Радянське літературознавство, 1, 1963,
113).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 431.