в означеннях
Тлумачення, значення слова «підказувати»:

ПІДКАЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКАЗАТИ, ажу, ажеш, док., перех. і неперех.

1. Тихо говорити, нашіптувати кому-небудь непомітно для інших те, що він повинен казати, вимовляти. Перша дія пройшла нормально. Макар Григорович нам підказував. Ми навмисне стояли біля самої халабуди, щоб усе було чути (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 26); З-за куліс підказують, суфлер вголос читає мені текст ролі, а я мовчки стою (Минуле українського театру, 1953, 83); Бондаренко тихо підказав йому щось, і Гудзій, на часинку зам'явшись, оголосив: — Слово надається від фракції більшовиків Кузнецову (Андрій Головко, II, 1957, 545).

2. розм. Додавати що-небудь до сказаного кимось, кінчати чийсь вислів. Тільки одного разу.. хазяїн не долічивсь свого ліку і зняв бучу: узвав і злодієм, й пройдисвітом, і голотою; а хазяйка собі підказує та підгукус, та пищить, та верещить (Марко Вовчок, I, 1955, 311); — То се ви, Павло... Павло... от забув як по батькові. — Федорович, — підказав чоловік (Панас Мирний, I, 1954, 296); — З п'ятим і шостим полками форсованим маршем рушити..! — раптом несподівано голосно і рішуче підказав Боженко (Олександр Довженко, I, 1958, 180).

3. перен. Наштовхувати кого-небудь на якусь думку, вчинок, дію і т. ін. Він, військовий комендант, діє, як велить йому військовий статут і підказує партійна совість (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 159); Те, що знав Бачура з преси, з публічних лекцій, з власного життя і з того, що підказала звичайна інтуїція, тепер підкріплювалося науково (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 60); Вірний класовий інстинкт революційного пролетаріату підказав більшості російських товаришів ідею активного бойкоту (Ленін, 11, 1970, 190).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 432.

Коментарі (0)