ПІДХОПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДХОПИТИ, хоплю, хопиш; мн. підхоплять; док., перех. і без додатка.
1. Хапати, брати руками або рукою, щоб
підняти чи підтримати кого-, що-небудь. [Панас:]
Я не встою на ногах.. (Заточується. Маруся й Настя
підхоплюють його під боки й садовлять) (Нечуй-Левицький, II,
1956, 459); У юрбі моя сестра.. Вона хитається, і люди
її підхоплюють, несуть... (Володимир Сосюра, II, 1958, 416); Коли
Ленін вийшов з вагона, робітники підхопили його на
руки і внесли у великий зал вокзалу (Ленін, Коротка біографія,
1955, 154); Льока зумів вчасно підхопити
знепритомнілу вдову, дістав склянку води (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961,
91); * Образно. Коли одна з них [вогняних гір]
падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 354);
// Схоплювати кого-, що-небудь
у момент льоту, падіння; ловити. Він підкинув того
каменя вгору та й підхопив (Українські народні казки, 1951, 93);
— Чому ти не хотів ізо мною говорити? — пита
дівчинка, кидаючи [опуку] та підхоплюючи (Марко Вовчок,
I, 1955, 395);
// Різко, поспішно брати, захоплювати
що-небудь. Кран підхоплював великі жолоби-мульди,
сповнені шматків металу і флюсів (Вадим Собко, Серце,
1952, 14); Одна царедворка підхопила намисто на
золоту тарілку й подала князівні (Нечуй-Левицький, III, 1956,
295); Головатий підхопив під пахву невеличкий
баклажок (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 16);
// Брати з
собою мимохідь або легко, невимушено.
Відстрілявшись, біляки підхоплюють кулемет і знову чухрають
(Олесь Гончар, II, 1957, 24); Дівчина,.. вставши з трамвая,
оглянулась на всі боки і, підхопивши невеличкий
чемодан, заспішила до університету (Іван Цюпа, Вічний
вогонь, 1960, 281);
// Підбирати, піднімати чи
підв'язувати, прикріплювати що-небудь довге або те, що
опускається. Підхопити волосся стрічкою.
2. перен. Швидко сприймати, легко засвоювати. Її жива уява підхоплювала кожде слово Грозицької і перетворювала його на живі картини (Іван Франко, II, 1950, 317); Ленінська постанова бути ближче до життя, вчитись спостерігати і підхоплювати все нове.. визначила реалістичний стиль нашої літератури і її тематику (Радянське літературознавство, 3, 1958, 5).
3. перен., розм. Брати з собою як попутника. Десь через півгодини одна з автомашин підхопила Захара з чемоданом і привезла його до контори (Іван Ле, Право.., 1957, 220); Комбатів ординарець, женучи «впорожні» засідланого коня своєму «хазяїнові», десь підхопив і Шуру попутно (Олесь Гончар, III, 1959, 394).
4. Нести силою свого руху (про воду). Течія
підхоплює і виносить айсберги далеко від місця їх
утворення (Фізична географія, 5, 1956, 119); Тимофій не чує, як
вода кам'янить натруджені жили,.. як підхоплює течія
його і несе на широке плесо... (Михайло Стельмах, II, 1962,
205); Вода підхопила човни й неначе кинула їх униз
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 416); Соломія відпустила шворку,
і колоди, з яких був зв'язаний її пліт, підхопила вода
і кинула в темінь (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 258);
// Стрімко вирушаючи з місця, тягнути за собою екіпаж
або встигати за іншим (про коней). Коні дружно
підхопили легкий екіпаж;
// неперех. Стрімко
зриватися з місця, прискорюючи біг. Степан знов став
поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко
приставали та й ішли собі ходою (Дніпрова Чайка, Тв.,
1960, 40); Воза не тягне [коняка]! ..«Нічого, у нас
побіжить!» І як сіли, як гикнули, як свиснули, так
вона, шельма, як метельнула хвостом, як підхопила,
кометою понеслась... (Олесь Гончар, II, 1959, 237).
5. Продовжувати, підтримувати що-небудь, почате
іншими. Круглову особливо приємно, що вся команда
підхоплює приклад Цимбала (Іван Багмут, Служу Рад.
Союзу, 1950, 82); Метод Багірова незабаром підхопили
всі (Олесь Гончар, III, 1959, 224);
// Приєднуватися до співу,
розмови і т. ін. Ми залюбки підхоплювали пісню,
яку починала співати мати (Саксаганський, Думки про театр, 1955,
102); Затягла [Мотря]: «Ой чумаче, чумаче, хрещатий
барвінку!» Дівчата й собі підхопили (Марко Вовчок, I, 1955,
59); Громовий хор.. підхопив заспів, і пісня розляглася
під високими стелями казарми, (Іван Багмут, Служу Рад.
Союзу, 1950, 31).
6. перен., розм. Знайомитись з ким-небудь,
здобувати чиюсь прихильність. Дозналися вони тілько
[тільки] тоді, як умер князь та як Пидоря, не
дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі
двадцятилітнього молодця з міських міщан (Панас Мирний, IV, 1955,
31); Поряд неї сіла й ота дівчинка. — Де це ви собі
таку підхопили?.. — жартувала Катря (Андрій Головко, II,
1957, 248);
// Діставати яку-небудь хворобу. Люди
умирають від хвороб.. після того, як вони протягом
року, п'яти.. років харчувались просом, маїсом,..
чорною квасолею і за ці роки підхопили одну з тих
хвороб, за якими криється хронічний голод (Знання та праця,
11, 1967, 26).