ПІДХИХИКНУТИ, ну, неш. док., розм. Однокр. до підхихикувати. Він був радий, що так щасливо одбився од жінчиної атаки, і теж підхихикпув (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 414).
ПІДХИХИКНУТИ, ну, неш. док., розм. Однокр. до підхихикувати. Він був радий, що так щасливо одбився од жінчиної атаки, і теж підхихикпув (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 414).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 521.