ПІДКЛАДАТИ, аю, аєш, недок., ПІДКЛАСТИ, аду, адеш, док., перех. і без додатка.
1. Класти, поміщати під кого-, що-небудь або в середину чогось. Тільки оце стара було позіхне, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 288); Яєць підкладають стільки, щоб гуска добре закривала їх своїм тілом (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 525); Черкнув [Андрійко] удруге... запалив, підклав під солому... вогняний язик лизнув по соломі раз, другий... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 443); Марко перший ступив на поріг, обережно зазирнув до середини. — Іди, чого застряг? — Еге, іди! А як міну підклали? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 351); Залишившись одна, Тамара взяла бланки з штампом начальника, підклала копірку і почала ретельно виводити кожне слово олівцем (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 107).
2. що, чого. Класти, накладати додатково, ще трохи. Козак добре дбає,.. Коневі частенько зеленого сіна підкладає (Українські народні думи.., 1955, 20); Треба раз у раз підкладати у вогнище хмиз, щоб воно не погасло (Олесь Донченко, II, 1956, 65); Хазяйнувала [Аня] біля столу невміло — Хохол весь час поправляв її і підказував, що треба підлити в кухлі або підкласти ще чогось на тарілки (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 289).
3. Те саме, що підкидати 4. Нащо здалось гніздо
мені? Яєчка крадькома я [Зозуля] другим
підкладала, — Нехай висиджують дурні! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 134);
[Танкіст:] А в тебе що, немає зброї? [Карпо:]
Немає. [Танкіст:] Підійди сюди. А це що таке?
[Карпо:] То підклав хтось (Вадим Собко, П'єси, 1958,
60).
♦ Підкладати (підкласти) вогню (хмизу, дров
і т. ін.) — те саме, що Підливати (підлити) масла у
вогонь (див. підливати). — Злодіїв, розкрадачів
соціалістичної власності хочеш узяти під захист! —
підкладає хмизу Степан Оксентійович (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962,
122); Підкладати (підкласти) свиню (свиняку) див.
свиня; Руки (рідко плечі) підкладати (підкласти)
кому, під кого — надавати допомогу кому-небудь.
Треба руки підкладати, а не дарма гелготатц (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 186); — Хоч панщини вже не робимо,
а отже підкладаємо з своєї охоти плечі панам і
панським посіпакам, аби лізли догори! (Лесь Мартович, Тв., 1954,
364); — Мені дитина помирає, розумієте? —
крикнула пані [до управителя]. — А мені що? Руки під неї
підкласти? (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 67); Воно [життя]
само загладе муки... Уже ж не зможеш підложить Під
умерущого [умирущого] ти руки? (Панас Мирний, V, 1955,
283).