в означеннях
Тлумачення, значення слова «підкочувати»:

ПІДКО́ЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ПІДКОТИ́ТИ, очу, отиш, док.

1. перех. Котячи, наближати до кого-, чого-небудь. Воротарі підкотили важкі колоди, щоб вітер не гойдав воріт, і бігцем рушили доганяти військо (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 324);
//  Котячи, переміщати, поміщати під що-небудь.  * Образно. — Кораблі на морі поспішають перебігти свій шлях, щоб їх не захватив у дорозі шторм.. Бовтаються, перелітають з хвилі на хвилю, вірніш — хвиля підкочує під них свої піняві боки (Юрій Яновський, II, 1958, 40).
Підкочувати (підкотити) очі під лоба (вгору) — від хвилювання, здивування, болю і т. ін. ховати зіниці під верхніми повіками. Олена Петрівна забігала по кімнаті, охаючи і підкочуючи під лоба очі (Натан Рибак, Час, 1960, 419); — Ой господи, господи, за кого я тільки втопила свою голову і свої десятини! — вхопилася руками за розпатлані коси Олена, а очі так страдницьки підкотила вгору, що між повіками ворушилися тільки одні білки (Михайло Стельмах, I, 1962, 569).

2. перех. Везучи або штовхаючи візок, коляску і т. ін. або везучи когось, наближати до кого-, чого-небудь. [Орест:] Мамо, підкоти мене до перил, я хочу дивиться на дорогу, звідси нічого не видно. (Груїчева підкочує його до того місця, де сама тільки що стояла) (Леся Українка, II, 1951, 88); — Відчиняються ворота, і чорні коні під самі вікна підкочують чорну коляску (Михайло Стельмах, II, 1962, 305); Пара найкращих панських гнідих з гуркотом підкотила до ґанку легкий ресорний візок, на якому розмістилася уся родина Гната Крикливця (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 143).

3. неперех., розм., рідко. Те саме, що підкочуватися 1 2. Експрес підкочував до чергової станції (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 354); Казанцев підкотив під корчму й спинив коні (Нечуй-Левицький, III, 1956, 158); Машина підкотила до управи, кинувши світло фар на ґанок (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 194).

4. перех. і неперех., перен., розм. Несподівано відчути біль, хворобливий стан і т. ін. Тихон відчув, як тьохнуло серце і до горла підкотив якийсь клубок. По обличчю забігали тіні, а губи, силкуючись щось сказати, лише безсило смикались (Петро Панч, В дорозі, 1959, 28); Наступного ранку Хома Микитович прокинувся не в дусі. Гнітюче почуття, як тільки розкрив очі, каменем підкотило до горлянки (Ярослав Гримайло, Незакінч. політ, 1962, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 441.

Коментарі (0)

ПІДКОЧУВАТИ 2 див. підкачувати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 441.

Коментарі (0)