в означеннях
Тлумачення, значення слова «підкочуватися»:

ПІДКОЧУВАТИСЯ 1, уюся, уєшся, недок., ПІДКОТИТИСЯ, очуся, отишся, док.

1. Котячись, наближатися до кого-, чого-небудь. Підкотилося перекотиполе від вітру і до самого його [Трохима] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 416); Виліз Сезон з погреба, підібрав одне [яблуко], що підкотилося аж під погрібник, витер об полу (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 290);
//  Котячись, потрапляти під що-небудь.  * Образно. Блискучою стрічкою підкочувався шлях під полозки, засніжені косогори полів разом з шляхом бігли назад (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 208).
Очі підкотилися під лоба (вгору) — хтось сховав зіниці під верхніми повіками від хвилювання, здивування, болю і т. ін. Хлопчик лежав горілиць, ясно-блакитні очі його підкотилися під лоба (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 87).

2. розм. Під'їжджати до кого-, чого-небудь або під щось, звичайно котячись на колесах. Підтягалась величезна артилерія, а від Переяслава-Хмельницького вже підкочувались до Десни танки славнозвісного Кравченка (Олександр Довженко, I, 1958, 316); По другий бік вулиці котився візок і підкотився під ворота (Нечуй-Левицький, II, 1956, 274); В блиску, грохоті і дзвоні підкотивсь якраз трамвай (Павло Тичина, II, 1957, 326).

3. перен. Підніматися вгору (про сонце, місяць). Підкотилось сонце вище, Кукурудзу сушить (Микола Бажан, II, 1947, 73);
//  під що. Наближатися до якої-небудь межі. Середню освіту я дістав уже тоді, коли мені підкочувалося під тридцять літ (Остап Вишня, II, 1956, 355); Сонце підкочувалось вже під обідню пору (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 406).

4. розм. Швидко наближатися (про явище, подію, рідше про людей і тварин). Лісова пожежа підкотилася до самого болота (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 18); Жіночий гурт сміливо розколов чоловічий натовп і підкотився аж до ґанку (Григорій Епік, Тв., 1958, 287); Дмитрові до ніг підкотився кудлатий цуцик і лащився до рук, але він ногою відкинув його в потік (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 299).

5. перен., фам. Підлесливо звертатися до кого-небудь, добиваючись, домагаючись чогось. — Прошу зважити іще на одно. Я не питущий, отже, не підкочуйтеся до мене з чаркою (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 341); — А ти підкотися [до лісовиків] де просьбою, та й могорича не шкодуй. Першим дядькам славну дамо землю. Ну, то не мені тебе вчити (Михайло Стельмах, I, 1962, 289).

6. перен., розм. Про появу хворобливого, болісного і т. ін. почуття. Перед очима її церква.. Співають херувими; а їй під груди щось підкочується, лізе з горла і так хочеться крикнути дико, не своїм голосом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278); Голос його затремтів. Він відчув, що йому підкочується до горла неможливо гарячий клубок (Іван Микитенко, II, 1957, 226); Тривога зростала, підкочувалася клубком страху до самого серця (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 39); Вона не скрикнула, тільки сльози до горла підкотилися ще дужче, і дівчина кинулася бігти вулицею (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 85); Я нічого не відповів. Якесь тривожне чуття підкотилось мені під серце і здалося, що я самотній (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 420).

7. тільки недок. Пас. до підкочувати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 441.

Коментарі (0)

ПІДКОЧУВАТИСЯ 2 див. підкачуватися 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 441.

Коментарі (0)