ПІДКО́ЛЮВАЧ, а, чол.
1. Те, чим підколюють (у 1 знач.).
2. розм. Той, хто підколює (у 2 знач.).
ПІДКО́ЛЮВАЧ, а, чол.
1. Те, чим підколюють (у 1 знач.).
2. розм. Той, хто підколює (у 2 знач.).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 438.