ПІДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підколоти. У одного [пораненого] не було ноги по коліно, а в другого зовсім, і холоша була підколота так, що не метлялася і не заважала ходити (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 129).
ПІДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підколоти. У одного [пораненого] не було ноги по коліно, а в другого зовсім, і холоша була підколота так, що не метлялася і не заважала ходити (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 129).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 437.