Словник української мови

ПІДКОМО́РІЙ, я, чол.

1. У старій Росії і на Україні — суддя, який займався межуванням володінь.

2. У феодальній Польщі — двірський сановник. У Ягайла один з предків був підкоморієм, коли вірити батьківській розповіді (Іван Ле, Наливайко, 1957, 83).