в означеннях
Тлумачення, значення слова «підкоряти»:

ПІДКОРЯТИ, яю, яєш і рідко ПІДКОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОРИТИ, корю, кориш, док., перех.

1. Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.). Із своїм військом каган Симеон бив ромеїв під Адріанополем, підкорив собі солунську, драчську й адріанопольську феми [області] Візантії, військо його стояло під самими стінами Константинополя, вийшло до Босфору (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 206); Чернігово-сіверські князі прагнули підкорити собі Київ, Галич та інші міста (Історія УРСР, I, 1953, 92);
//  Змушувати кого-небудь коритися чиїйсь владі, ставити в залежність від когось. Ідеться про братерство між народами, а не про те, щоб сильніший народ підкоряв собі слабші. Це не братерство, а насильство! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 15); Вони [землевласники] підкоряли собі вільних селян і примушували їх працювати на панському полі або сплачувати оброк (Історія середніх віків, 1955, 42); Народе український! Які б не були страшні на тебе зазіхання з боку ворогів, пам'ятай одне: ти був, ти єсть, ти будеш! Нікому тебе не зламати! Нікому тебе не підкорити! (Павло Тичина, III, 1957, 159); Утвердившись у Паннонії, авари починають тривалу боротьбу з антами, яких вони намагалися підкорити собі (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 354);
//  перен. Освоювати що-небудь, роблячи корисним для себе, для людства. Як озброєний мічурінською теорією та новітньою технікою землероб, люблячи природу, підкоряє її собі, так і поет підкоряє собі мову (Максим Рильський, III, 1956, 72); Пізнавши закони природи, люди дістали можливість підкоряти її, примусили її служити собі (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 4); [Мальванов:] Ми повинні підкорити льодові простори й палючі пустині, щоб і там, на жовтих пісках, де віками біліли кості верблюдів, розцвіло нове життя, зазеленіли поля радгоспів (Іван Кочерга, II, 1956, 12); Ще порівняно недавно вода у шахті була грізним ворогом. Але люди підкорили її, примусили працювати (Наука і життя, 12, 1962, 54);
//  перен. Підпорядковувати що-небудь чомусь, ставити щось у залежність від іншого. Особливість землеробства полягає в тому, що капіталізм підкоряє собі в одному районі — одну, в іншому — іншу сторону сільського господарства.. (Ленін, 3, 1970, 263); Поєднання робочої сили з засобами виробництва відбувається на цілком новій основі, яка виключає експлуатацію і підкоряє виробництво найбільш повному задоволенню потреб (Комуніст України, 11, 1966, 28); Вона не зовсім розуміє, як це можна підкорити власну волю — волі колективу (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 58).

2. перен. Викликати своїм поводженням, мовою, манерами тощо у кого-небудь схвальну оцінку, захоплення, прихильність і т. ін. Солідний, молодий узбек просто заражав своєю дужістю й підкоряв щирістю та бездоганною мовою (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 9); Він зрозумів, що одним словом підкорив цю щиру й наївну людину, і це було йому приємно (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 91); Бучма відтворив перед глядачем ленінський розум, енергію, волю і творчу силу, він схвилював і підкорив глядача своєю духовною значимістю, наповненістю і людяністю (Мистецтво, 2, 1956, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 440.

Коментарі (0)