ПІДКО́ВКА. и, жін.
1. Дія за значенням підкувати. Повів [Войтюк] машину до кузні й поставив на тому місці, де звичайно ставлять коней для підковки (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 118).
2. Зменш.-пестл. до підкова.
ПІДКО́ВКА. и, жін.
1. Дія за значенням підкувати. Повів [Войтюк] машину до кузні й поставив на тому місці, де звичайно ставлять коней для підковки (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 118).
2. Зменш.-пестл. до підкова.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 437.