ПІДКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Прибивати підкови до копит. Укриває [чоловік] його [коня] в мороз, підковує його для дороги, щоб не розбивав собі копит (Іван Франко, IV, 1950, 121); — Купив [батько] коня такого, що копає й кусає, та й підкував на всі чотири ноги (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143); — Що ж ми будемо робити без коваля? ..Нікому буде ані косу поклепати, ані коня підкувати (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 124); * Образно. [Тарас:] Друга ультрацінна для нас річ, як ви кажете, — це той самий ентузіазм, що його ми принесли сюди з фронтів і не розгубили тут, не розбазарили його, а підкували наукою, теорією Маркса і Леніна (Іван Микитенко, I, 1957, 176).
2. на що і без додатка, перен., розм. Додатково
навчати кого-небудь або давати кому-небудь певні
знання, відомості, а також спеціальну підготовку. —
Щасливий ти, Вогник, — відповіла Ольга. — Можеш кричати
«ура», вирішили підкувати тебе на справжнього
комуніста. — Як підкувати? — не второпав юнак. —
Підучишся на тому боці, за Збручем (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957,
543).
♦ Підковувати (підкувати) на всі чотири кого:
а) добре навчати кого-небудь, даючи широкі знання;
б) карати за які-небудь вчинки. — Гляди мені, гляди, —
в тон йому сказав Артем. — Підведи тільки нас! Я тебе
підкую! На всі чотири! (Андрій Головко, II, 1957, 527).