в означеннях
Тлумачення, значення слова «підкреслювати»:

ПІДКРЕСЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКРЕСЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Проводити риску під яким-небудь текстом, словом і т. ін., виділяючи щось. Аркадій Валеріанович ще раз перечитує листа, помічає в ньому помилки на «ять», червоним олівцем жирно підкреслює їх і ставить внизу оцінку — двійку (Михайло Стельмах, I, 1962, 392); Гнат заглянув до справи, підкреслив щось у ній олівцем (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 152).

2. Наголошувати на чому-небудь, виділяючи його як значніше, важливіше за інше (звичайно у викладі). В своїх творах сучасникам своїм Шевченко підкреслював, що вони є діти славних батьків, борців за волю батьківщини — діти Кривоноса, Богуна, Наливайка (Павло Тичина, III, 1957, 251); Слід підкреслити, що денний відпочинок не може замінити нічного; це поступово може призвести до ослаблення організму, розладу нервової системи (Наука і життя, 10, 1956, 16);
//  Виділяти інтонаційно з певною метою під час розмови. «Дурепа» — це тяжка образа для Фросі. Вона спалахнула вже, але роблено спокійно повертає обличчя й з несхованою злістю питає: — Ну, та й чого ти губищі свої надула? «Губищі» підкреслює. «Губищі» для Горпини образа (Андрій Головко, I, 1957, 213); — Чуррртанка! — вимовив Павлусь, підкреслюючи «р» у цьому слові (Олесь Донченко, II, 1956, 60);
//  Виявляти своє ставлення до кого-, чого-небудь поведінкою, діями і т. ін. Горленко почував себе ні в сих ні в тих. Хоч його симпатії були на козацькому боці, але він зовсім не бажав підкреслювати цього (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 31); Він ніколи не затримувався надовго біля будь-чиєї роботи. Всім своїм виглядом він ніби підкреслював свою зневагу до тих, кого оце мусив навчати (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 198); — Мені приємно подарувати вам цю різьблену шафу моєї роботи.. Це просто моє щире бажання хоч чим-небудь підкреслити повагу і симпатію до вас (Олександр Довженко, I, 1958, 488);
//  Робити що-небудь яскравішим, помітнішим і т. ін. у порівнянні з чимсь. Інколи десь недалечко одноманітно постукував молоточком по корі дятел. Але ці звуки ще більше підкреслювали нашорошену тайгову тишу (Олесь Донченко, II, 1956, 35); Які там сльози! Хмари лебедині Плили над нами, струмувала даль, І вірилось, що лиш на те людині, Щоб радощі підкреслити, печаль (Максим Рильський, II, 1960, 126);
//  Увиразнювати, відтінювати що-небудь, перев. у протиставленні чомусь. Зелене світло настільної лампи падало ца обличчя генерала, підкреслювало глибокі зморшки на лобі, сивину волосся (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 81); Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку, і це підкреслило ніжно-округлі обриси плечей і шиї (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 242).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 443.

Коментарі (0)