ПІДКУШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПІДКУСЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКУСИТИ, ушу, уснш, док., перех.
1. Кусаючи знизу, псувати;
// рідко. Злегка стискаючи,
кусати (звичайно губи). У Васьки, бачу, обличчя вже
посиніло від натуги, старий Зекир'я мокрий, Юнус
підкусює губи (Остап Вишня, I, 1956, 187);
// у сполуч. із сл.
нечистий, чорт і т. ін., перен. Спонукати, спокушувати
кого-небудь до небажаних або непередбачених
дій. — Думав чоловік, що.. відпочине в лісі, але де тобі!
Підкусив мене нечистий витягнути той патичок і
випустити отеє старе страховище [Діда], а тепер на,
маєш, неси його на плечах (Іван Франко, III, 1950, 134);
Занавіска у вікні його хазяйки підозріло заворушилася.
Підкусив його чорт ставати на теревені з маклером
під самими вікнами пані Бровко (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 51);
// безос. [Андрій:] Тиждень мовчав —
благодать була! І підкусило ж мене розв'язати язика!
(Захар Мороз, П'єси, 1959, 257).
2. перен., фам. Дошкуляти кому-небудь ущипливими, в'їдливими зауваженнями, натяками; підштрикувати (у 2 знач.). — Дурний Грицько. Чого це він на вас уївся?.. — Звик ще за панщини людей підкушувати, та й досі не кида своєї вдачі, — увернула Одарка (Панас Мирний, III, 1954, 36); — Ти, будь ласка, не підкушуй. Нейтралітет — так нейтралітет (Петро Колесник, Терен.., 1959, 166); «Свекруха в неї лиха», — сказала якось Шухновська. А Михайло Амадейович, як завжди, підкусив: «Догоджає любимій мамуні» (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 199).
3. перев. док., розм., рідко. Трохи поїсти. — Посидьте, тітко. Погомонимо ще. Я ковбасу розігрію, підкусимо (Панас Мирний, III, 1954, 35).