ПІДКИДАТИ, аю, аєш і рідко ПІДКИДУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКИНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Різко кидати вгору або піднімати. — Я запалю вночі
на березі багаття і як буду підкидать вгору
головешки, тоді вертайся (Нечуй-Левицький, II, 1956, 233); Високо
підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець
промоклої колоди (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 68); Павло Бондар
зійшов з пароплава, підкинув клунок на плече і
рівною ходою попрямував до Тернівки (Семен Журахович, Звич.
турботи, 1960, 131); Його [Захара] підхопили з десяток
рук, сильно підкинули вгору один, другий, третій раз.
Потім посадовили на верстаті (Іван Ле, Право.., 1957, 39);
// Робити різкий рух вгору (рукою, головою, частиною
тулуба і т. ін.). — От тут недалечко пивничка..
Труночок там такий, що тільки ковтай та бровами
підкидай... (Марко Вовчок, VI, 1956, 280); Гаряче серпневе сонце
дошкулило, видно, тонкошкіру свиню; підкидаючи
вгору писка, вона чмихала й бігла до річки, як
божевільна (Григорій Косинка, Новели, 1962, 123); Від часу до часу
підкидував [кінь].. голівкою вгору; був, очевидно, ще
молодий і мало запряганий (Ольга Кобилянська, I, 1956, 102);
Дівчина підкинула вгору брови і виразно зиркнула на
Рідкодуба (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 156); Він вправно
козирнув, молодцювато підкинув до кашкета пальці і
відрапортував (Юрій Бедзик, Полки... 1959, 44);
// перев.
безос., розм. Сильно трусити (при їзді по нерівній
дорозі, від лихоманки, сміху і т. ін.). Віз торохтить
по камінні та підкидає на ямках — аж не всидиш
(Борис Грінченко, II, 1963, 261); Сміх — дуже благородне діло. Сміх
і втішає, сміх і дошкуляє. Лиховісних сатиричне слово
просто кидає в лихоманку. Пропасниця їх б'є, хапас
й підкидає (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 97);
// безос. Тепер
уже він не затих, як уперше, тіло його витягле,
вирівняло і.. підкинуло вгору (Панас Мирний, I, 1954, 310); Літак
наш раптом м'яко підкинуло вгору, а потім зразу
вниз опустило (Павло Тичина, III, 1957, 423).
♦ Так і підкидає кого — дуже хочеться, кортить
комусь що-небудь зробити. Оленку так і підкидало
побігти до них [дівчат], взятись за руки й самій
заспівати разом з ними (Василь Кучер, Трудна любов, 1960,
200).
2. Кидати, закидати під що-небудь. — Кажу [Галі]: покинь — не слухає... дай хоч води — а вона почала лаятись. Так я вирвав віник з рук та й підкинув під піл. А вона ото у сльози, — виправлявся Василь (Панас Мирний, IV, 1955, 29).
3. що, чого, рідко без додатка. Класти, кидати,
звичайно додаючи до чого-небудь. Той хліб, що їли люди,
був випечений з усякої всячини: там була й полова
з остюками, і земля з куколем та горошком, і
жолудів підкидали задля смаку (Панас Мирний, IV, 1955, 255);
Малеча — багато дітей — звідкілясь паліччя, трісочки
таскали, підкидали в огнище й цвірінчали — ну ті ж
гороб'ята... (Андрій Головко, I, 1957, 248); Волам підкинули
пахуче сіно... (Ольга Кобилянська, II, 1956, 47); Гнат Яворський
помітив, що в пічці прогоріло дерево, і підкинув нових
чурбаків (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 91);
// чим, безос.
Люди надіялись та молились, щоб хоч трохи
підкинуло снігом, притрусило дорогу (Панас Мирний, III, 1954,
8);
// розм. Посилати, включати і т. ін. додаткові сили,
нових людей. В бій були введені всі піхотні
батальйони. Вони блокували зліва кілька живих ще дотів.
Противник теж підкинув значні сили піхоти і
виводив її раз по раз з окопів у контратаки, щоб
звільнити замкнені в дотах гарнізони (Олесь Гончар, III, 1959,
51);
// розм. Привозити, приносити швидко або ще
трохи, додатково. Просимо підкинути боєприпасів на
умовлене місце з огляду на заплановані з нашого
[партизанів] боку нові бойові дії (Юрій Яновський, I, 1954,
65);
// у сполуч. із сл. слово, жарт і т. ін., також
без додатка, розм. Казати що-небудь, звичайно
додаючи до сказаного кимсь. Вони писали всі гуртом:
Оксентій питав, а йому хтось відповідав, інший підкидав
від себе слівце, ще інший додавав своє для ясності
(Юрій Смолич, Мир.., 1958, 75); Хто не стріне в театрі, Той
руку потисне, той жарт підкида: — Здорово, Олексо!
Привіт, «імператор»! Сидіть в такій ложі Біді не біда!
(Степан Олійник, Вибр., 1959, 64); — Та не фудулися вже дуже,
як вернеш капралом! — підкинув давнішим веселим
тоном Петро (Ольга Кобилянська, II, 1956, 89); Кесар знову був
говірким, дотепним Кесарем, який умів підкинути слово
то з казки, то з вірша, то з повісті якої, то з роману,
а то і з уложення всіх законів (Юрій Збанацький, Курилові о-ви,
1963, 79);
// У карточній грі — давати для бою карту
після партнера. Щоб коли-небудь виникла серед них,
серед сторожів, якась там сварка, — то боже борони!
Хіба як у підкидного грають, то хтось не ту масть
підкине (Остап Вишня, I, 1956, 415).
♦ Підкидати (підкинути) жару — те саме, що
Піддавати (піддати, підсипати, підсипати) жару (див.
жар). Кривий мій дибає Пегас, А як підкинуть жару,
Сюди-туди сіпне — і враз Підскочить аж під хмару!
(Бернс, Вибр., перекл. Мисика, 1959, 115).
4. Потай кидати, класти, залишати де-небудь або
комусь, у когось з метою нашкодити, залякати і т. ін.
Сотки разів підкидали [конкуренти] огонь у його
магазини, ушкоджували його апарати (Іван Франко, VIII, 1952,
394); Після того ще двічі записки підкидала чиясь
рука. Нахвалялися бандити повісити її, якщо не буде
вчити дітей по-іншому і встряватиме в політику
(Цкжа, Назустріч.., 1958, 301); В Африці живуть птахи,
яких називають «вдовами». Так само як наша зозуля,
вони призвичаїлися підкидати свої яйця у гнізда
інших птахів (Наука і життя, 3, 1966, 28); Він і сном і духом
не знає, як воно [крадене] опинилось у його в
кишені... Може хто другий підкинув (Панас Мирний, I, 1949, 262);
Уранці Анатоль ще спав, як йому підкинули листа
(Яків Качура, II, 1958, 337);
// безос. Правда, — каже
[голова], — випустіть людей з холодної, вони не винуваті:
може, і справді, що їм підкинуто (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
400);
// Навмисно залишити десь, у когось,
відмовляючись від материнства (про немовля).
5. розм. Те саме, що підвозити 1. Механік з автоколони попросив Володю, щоб той підкинув його своїм моторолером на Кловський спуск (Павло Загребельний, День.., 1964, 57).