ПІДКИДАТИСЯ, аюся, аєшся і рідко ПІДКИДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДКИНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Різко підніматися вгору; підскакувати.
На старому річищі лишились тільки калюжі, в яких
підкидалась риба, що не встигла втекти з водою
(Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 61); Човен мій від бурі
хилитається. Чи гребінь хвилі, чи безодня — не питається.
Одно підкидається, одно підкидається... (Павло Тичина, II, 1957,
60); Крутячися в виру, поза його кругами підкидуються
і гуляють срібнолускії, червоно-цятковані пструги
(Іван Франко, VIII, 1952, 195);
// Робити різкі рухи або
сіпатися (про людину, органи людського тіла). Одна
тільки Галя гостро дивилася на всіх гультяїв — і червона
краска грала на її щоках, тоді як серце підкидалося
в грудях (Панас Мирний, II, 1954, 295); Вася схилився на
низьке, холодне підвіконня, і все його маленьке тіло
підкидалося од тяжкого ридання (Григорій Епік, Тв., 1958,
365); Опанас аж підкинувся, мов ужалений (Іван Франко, IV,
1950, 285).
2. тільки недок. Гратися, кидаючи раз у раз що-небудь угору або перекидаючись чимсь. Вишеньками забавлятися, яблучками підкидатися (Павло Чубинський, III, 1872, 292); * Образно. — Підсів мене сей рік Колісник! — Купи, — каже, — пополам візьмемо. — Я й купив; а він, біс його батькові, від своєї половини і одкинувся. Тепер і підкидайся! (Панас Мирний, III, 1954, 79).
3. тільки док., розм. Те саме, що прикинутися. — Ви б, дядьку, підождали трохи, просушилися, — раяла Христя, — а то як його в мокре ноги обгортати. — Як? Отак! — скрикнув Кирило, угортаючи ногу. — Коли б ще чого не підкинулось... (Панас Мирний, III, 1954, 71); — Йому [Микиті] підкинулася на нозі бешиха, то він послав мене замість себе (Любов Яновська, I, 1959, 470).
4. тільки недок. Пас. до підкидати, підкидувати. Тричі на день у нас волам сіно підкидається (Словник Грінченка).